КОРОНАВІРУС НА 200% ЗМОЖЕ РЕАЛІЗУВАТИ СВІЙ ЕПІДЕМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ В УКРАЇНІ, – ЕКСКЕРІВНИК ДЕРЖСАНЕПІДСЛУЖБИ УКРАЇНИ СВЯТОСЛАВ ПРОТАС (+ВІДЕО)

КОРОНАВІРУС НА 200% ЗМОЖЕ РЕАЛІЗУВАТИ СВІЙ ЕПІДЕМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ В УКРАЇНІ, – ЕКСКЕРІВНИК ДЕРЖСАНЕПІДСЛУЖБИ УКРАЇНИ СВЯТОСЛАВ ПРОТАС (+ВІДЕО)

Партнери УГА Спеціальні кореспонденти відвідали Державну установу “Інститут громадського здоров’я імені Марзєєва Національної академії медичних наук України”, де зустрілись з керівником Державної санітарно-епідеміологічної служби України в 2014-2016 роках Святославом Вікторовичем Протасом.

Темою зустрічі було обговорення поновлення діяльності санітарно-епідеміологічної служби, а також готовність України протидіяти епідемії нового штаму коронавірусу.

Бесіду провів головний редактор Спеціальних кореспондентів Шатній Олександр.

Святослав:
Влада повинна дбати про безпеку громадян. Саме головне, щоб держава була спроможна захистити своїх громадян в складну хвилину. Так, як це демонструвала Китайська Народна Республіка, гуртуючи і мобілізуючи свої трудові ресурси, і матеріальні ресурси, демонструючи всьому світу надзвичайно потужний мобілізаційний потенціал. Перш за все це будівництво лікарень протягом одного тижня в той час, коли у нас Охматдит будується роками.

Олександр:
Чи достатньо в Україні спеціалістів для якісного наповнення санітарно-епідеміологічних органів для виконання функцій захисту населення?

Святослав:
Медичні кадри, які внаслідок цих руйнівних процесів, які важко назвати реформами, виявляються на обочині, люди знаходять себе в інших сферах. Хтось на пенсію виходить. Тому, говорити про наявність на сьогодні кадрового потенціалу дуже складно, оскільки п’ятий рік поспіль взагалі відповідні кадри: лікарі гігієністи, лікарі епідеміологи взагалі в державі не випускались. Можете собі уявити який провал. Ми би вже зараз могли мати ту “свіжу кров” молодих випускників, які могли стати на сторожі захисту нашої держави, а їх немає. Це буде дуже складно вирішити швидко. І зараз навіть мобілізувати ті залишки працівників, які є в системі, теж буде складно, бо це зазвичай люди пенсійного або глибоко пенсійного віку. Це питання, яке потрібно сьогодні вирішувати на завтра.

Олександр:
Наскільки страшними можуть бути наслідки для населення України після приходу в Україну нового штаму коронавірусу kovid-19? 

Святослав:
Новий штам коронавірусу kovid-19 є новим мутованим штамом, який маловивчений. Тому, прогнозувати його поведінку дуже складно. Але, є вже негативний досвід в інших країнах. Але, щоб спрогнозувати, як ситуація може розвиватись, ми можемо просто порівняти з ситуацією, яку ми мали з епідемією кору, починаючи з 2017 року. Слабо шкідлива інфекція наскільки розійшлася по Україні. Скільки вона шкоди наробила. За два роки на кір перехворіло понад 150 тисяч людей, з них понад 50 людей померло. Держава взагалі не здатна була керувати цим епідемічним процесом. Якщо така ситуація буде з коронавірусом, то він себе в Україні зможе реалізувати свій епідемічний потенціал на всі 200 відсотків тому, що він не буде мати ніяких перешкод.

Але, ми бачимо, що приймаються навіть непопулярні рішення, робляться спроби протистояти. І я сподіваюсь, коли коронавірус з’явиться в Україні, то він не повторить історію з кором і наслідки будуть не такі трагічні. Тому, що коронавірус є трохи небезпечнішим за кір в силу наслідків  перебігу. Відсоток смертельних випадків є набагато більшим в коронавірусу, ніж в кору. Але, він менший, ніж при грипі. Україна вже втратила понад 40 своїх громадян з початку цього епідеміологічного сезону по грипу. Тільки за минулий тиждень померло 10 людей від грипу. І це нас не лякає, а коронавірус лякає. Тому, ця епідемія коронавірусу стане поштовхом щоб кардинально переглянути стратегію національної безпеки в державі, зокрема в контексті не тільки біологічної, а й в контексті біологічної і радіаційної безпеки.

Отруєння дітей-школярів в Черкасах досі ніхто не розслідував. Заговорили й забули про це. Ніхто не покараний, ніхто не сказав причини цього отруєння. Тому, Україні є над чим працювати.

Олександр:
Ті міри, які приймаються з метою недопущення вірусу в нашу країну, є достатніми чи можливо Ви бачите десь недопрацювання?

Святослав:
Україна зараз робить максимум те, на що вона спроможна. Що треба робити і що робиться, то це “небо” і “земля”. Такого глобального епідеміологічного виклику вже давно не було. І навіть цивілізовані країни світу виявляються не зовсім готовими. У них теж виникає дефіцит засобів індивідуального захисту, медперсоналу.

Прикрість ситуації в тому, що Україна мала потенціал, мала і певну матеріально-технічну базу. Хоча вона була і застаріла, бо дісталась нам це з радянських часів. Але, воно мало помалу працювало. За останні роки ми це все практично помножили на нуль. І зараз в тих умовах які є, ми намагаємось це все відновити. Тому, звісно, цих заходів недостатньо. Якщо говорити, про ефективність термоскрінігу, то це 1 % того, що треба робити.

Інкубаційний період коронавірусу до 14 днів. А сьогодні говорять навіть і про те, що 27 днів зафіксований інкубаційний період. Вірус має безсимптомне носійство у хворих. Це якраз свідчить про його пандемічний потенціал. Людина повністю здорова, але є носієм збудника. Тому, ніякий термоскрінінг цього збудника не виявить.

Навіть якщо зараз швидко виділити матеріальний ресурс, то виникне проблема з його реалізацією тому, що закупівля засобів індивідуального захисту займає до одного місяця в зв’язку зі світовим дефіцитом. В першу чергу Китай є основним на сьогодні споживачем цим засобів. А власного виробництва в Україні, на жаль, немає.

Ми повинні зараз робити те, що нам буде допомагати через декілька років. Ми повинні відновити державне замовлення на підготовку лікарів епідеміологів, лікарів гігієністів вже сьогодні. Ми повинні починати формувати систему, покращувати і матеріально-технічну базу, розвивати власне виробництво засобів індивідуального захисту, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів: вакцин, сироваток. Виробництво діагностики тому, що діагностика в системі реагування займає ключове місце.

Олександр:
Якщо буде створена санітарно-епідеміологічна служба, вона зможе найближчі пів року – рік покращити взагалі ситуацію в Україні, не тільки з коронавірусом, а й тим же самим кором, грипом та іншими хворобами, на які в нас виникають епідемії?

Святослав:
Швидко дуже буде важко щось зробити в силу втрачених можливостей, втраченого часу. Але, робити треба. Той потенціал, який залишився в Україні, він дуже поганенький. На сьогодні треба виділяти окремий ресурс матеріальний для того, щоб оновлювати матеріально-технічну лабораторну базу, клінічну базу (інфекційні стаціонари), поновлювати національний резерв засобів індивідуального захисту. Не те, що поновлювати, його формувати треба. В Україні епідемічного резерву за часів незалежності ніколи не було! І про це постійно ми говорили. Епідемічного фонду навіть нема. Його розмір на сьогодні становить 160 тис грн – це те, що виділяється при потребі близько 100-200 млн грн.

Ми повинні почати цю системну роботу. За скільки часу це можна зробити? В матеріальному плані, пів року мабуть було би достатньо, якщо би виділились кошти, то за пів року їх можна зреалізувати і купити обладнання. Набагато складніше з персоналом. Тому, що треба навчити персонал працювати на цьому обладнанні, щоб воно не простоювало. А враховуючи те, що є шалений дефіцит кадрів і нам треба готувати нових, то якщо ми в цьому році сформуємо державне замовлення на епідеміологів, то ми зможемо їх випустити через п’ять років. Тільки через п’ять років у нас може з’явитись та “свіжа кров”, яка готова стати на захист епідемічної безпеки.

Олександр:
Які б Ви бачили перші кроки, які нагально потрібно зробити, після створення санітарно-епідеміологічної служби? 

Святослав: 
Законодавство, на підставі якого функціонувала санітарно-епідеміологічна служба, морально застаріле. Воно формувалось виходячи абсолютно з інших суспільно-політичних відносин в державі. Ми отримали незалежність, перейшли на ринкову економіку, а фактично експлуатували ту модель профілактичної медицини, яка була створена ще в післяреволюційні часи. Щоб система працювала, треба змінити законодавство. Відповідний законопроект був підготовлений робочою групою при МОЗ, в якій я також мав честь працювати, для того, щоб відформатувати радянську модель санепідслужби під сучасну систему центрів контролю та профілактики хвороб, в яких акцент був би зміщений від дозвільно-наглядових функцій, до превентивно-профілактичних функцій.

Після напрацювання правового поля треба сили й засоби. Це матеріально-технічна база – державі треба виділити гроші і зрозуміти, що це треба робити тому, що за часів незалежності капітальних видатків на оновлення матеріально-технічної бази санепідслужби: лабораторного обладнання, засобів індивідуального захисту, мобілізаційних резервів не виділялось ніколи! Всі протигази, костюми хімзахисту, зносились, в ящиках гума потріскалась. Його не вистачає, розміри не співпадають з працівниками і т.д. Ціла серія дрібних речей, які треба переглядати.

Сформувати серйозний епідемічний резерв. І сформувати епідемічний фонд в державі достатній, для реагування та такі виклики.

І третя складова – персонал. Треба відновити підготовку фахівців, епідеміологів. Переглянути навчальні програми. Змінюється світ, з’являються нові технології і ми повинні готувати спеціалістів з урахуванням тих викликів, які існують на сьогодні, а не на старій радянській навчальній базі. Освітню базу ми повинні також реформувати, оновлювати, осучаснювати.

І тоді можна говорити про якісь результати і гарантії безпеки для наших громадян.

Олександр: 
Про яку суму може йти мова щоб це дійсно була достатня база? Щоб не вийшло так, що вони скажуть, що ми ж вам 100 мільйонів виділили, а потрібно, наприклад, три мільярди. 

Святослав:
Важко навіть про таку суму сказати тому, що воно ніколи не виділялось за останні три десятиліття. Всі транспортні засоби зношені, обладнання лабораторне. Хтось собі там щось докупляв періодично. Епідемічний фонд той, який ми прораховували і який щороку повинен виділятися для того, щоб закуповувати відповідні сироватки, вакцини, щоб вони були в придатному стані, діагностику і т.д., то ми десь виходили на 200 мільйонів в рік. Якщо говорити про капітальне оновлення всієї системи, всієї мережі, то мова може йти і про мільярди.

Треба визначити пріоритети, зробити дорожню карту. Можливо не все зразу оновлювати, а поетапно. Що потрібно в першу чергу, відразу виділяти. Але, цей план повинен бути затверджений. Саме головне, щоб зміна політичної ситуації в Україні, зміна партійних кольорів не ламала дорожню карту. Ми повинні визначитись, що безпека громадян є пріоритетом держави. Ось у нас розписано на 5-10 років, ось така от сума. Нехай вона буде космічна, але ми її розписали, ми виділяємо, оновлюємо і тому наші громадяни можуть себе безпечно і спокійно почувати так, як себе почувають громадяни інших країн.

Джерело: Спеціальні кореспонденти

Коментарі

54321
(0 votes. Average 0 of 5)
Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *